Історія школи

1. Історія школи.
За літописами село Літки засноване у 1128 році. Письмова згода про Літки як,, володіння князя Дмитра Сороки, подароване Литовським князем Вітовтом, належить до 1392 року. Літ­ки були пов'язані з Остром і остерським замком. Тут здавна меншали бояри і шляхта, пра­цювали численні ремісничі цехи. Вони були об'єднані в цехове церковне братство Святого Миколи Чудотворця, яке мало символи і традиції, закріплені у Статуті, що датується 1687 роком. У цьому документі є згадки про хлопців, яких брали до науки члени церковного брат­ства. Це свідчення можна вважати першою письмовою згадкою про зародження шкільної справи в Літках. При братській Святомиколаївеькій церкві зберігалось славнозвісне Літкське рукописне Євангеліє, яке було написане українською мовою ще 1590 року. Воно лише на тридцять років молодше за знамените Пересопницьке Євангеліє, на якому складають кля­тву президенти України, Літківське Євангеліє дає підстави стверджувати, що освіта і шкільна справа в Літках могла розпочатися ще в XVII столітт. Історичною наукою доведено, що рі­вень освіти в Україні в ті неспокійні часи був досить високим, незважаючи на руйнування й спустошення під час національно-визвольних змагань.
Це підтверджується і записами Петра Аленського, що супроводжував патріарха Макарія ІІІ в 1656 році: " .., по всій козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже здивувала: всі вони за малим виключенням, навіть здебільшого їх жінки і дочки, вміють читати, знають порядок богослужіння й церковний спів. Крім того священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб тинялися неуками по вулицях". Це свідчення безпосередньо стосується і нашого краю. Адже в липні 1656 року ангіохійський патріарх Макарій ІІІ із сином Павлом відвідав містечка Бровари і Гоголів. Свідченням висо­кого рівня освіти серед літківських міщан є той факт, що відомий церковний подвижник Ва­силь Григорович-Барський, автор «Подорожі до святих місць», виданої в Санкт-Петербурзі в 1771 році, походить із Літок. Брат Василя - Іван Григорович-Барський - відомий архітектор, автор архітектурних проектів церков у Києві, Козельці та інших. У період гетьманщини, по перепису за 1767 рік, у Літках була школа, де дяк навчав п'ятьох уч­нів.
Церковно-приходська школа в Літках працювала при Святомиколаївеькій церкві трива­лий час. Ця церква фактично була автокефальною, в ній панували український дух, українсь­ке слово, українська національна свідомість. Усе літківське ремісниче і міщанське життя об'єднувалося навколо церкви. Проте повінь 1845 року завдала селу і церкві значної шкоди. У 1857 році сталася велика пожежа - згоріла церква і 160 дворів. Згоріли всі культові речі, але Євангеліє люди врятували, що свідчить про високий патріотичний рівень літківських мі­щан. У 1873-74 роках в селі діяла народна чоловіча школа, в якій навчалось 37 хлопців. Зу­силлями Остерського земства у 1876 році в Літках засновано міністерське чоловіче двоклас­не училище, а в 1893 році жіноче церковно-приходське училище. В чоловічому училищі на­вчалося 174 учні, працювало 4 учителі, які використовували в своїй роботі 10 назв підручни­ків загальною чисельністю 116 примірників. Зарплата учителя в середньому становила 200 крб. у рік., За викладання закону божого окремо платили 50 крб., а за викладання співів (тіль­ки в Літківському учичищі) - 60 крб. Учителем і завідуючим училища був син священика О.Дверницький. Його стараннями і за фінансової допомоги земства вдалося створити бібліотеку, в якій було 116 підручників, і 452 посібники для вчителів, 734 книжки для позакласного читання і навіть 214 примірни­ків різних журналів. Було придбано також 9 глобусів, 6 географічних карт і декілька фізичних приладів. У 1895 році в училищі навчалось 124 учш віком від 8 до 13 років. Всі учні бу­ли малоросами (українцями), 119 - вихідці із селян, 4 - міщан, 1 - духовенства. В 1914 році в Літках було відкрито сільську бібліотеку і розпочато будівництво земської школи, як}' завершили будувати у 1916 році, В 1917 році на базі цієї школи функціонувала вище початкова школа, але через рік вона припинила своє існування. Після громадянської війни в селі відновила роботу так звана трудова школа.
Головним завданням цієї школи було подолання не писемності серед дорослого населення і молоді. У школі навчалось 119 учнів. Вчителями були Марія Василівна Полднєва, Василь Тимофійович Марченко, Віра Павлівна Марченко, Дмитро Омелянович Музиченко. Поряд з трудовою школою в Літах відродились традиції давньої цехової школи. В умовах НЕПу знову запрацювали литовські цехи і артілі. Саме для них і готували кваліфіко­ваних робітників. Найбільшою популярністю користувалися класи лозоплетіння, столярної справи, вишивки і ткацтва, шевської справи. Організаторами і вчителями школи були Ко­роль Трохим Андрійович, Пов’якіль Олексій Михайлович. Синільник Григорій Антонович. Діяльність цехів спричинила зростання кількості працюючої молоді. Тому в 1928 році було відкрито вечірню школу працюючої молоді, яка готувала молодь до навчання у вищих навчальних закладах. ' З 1935-36 навчального року Літківська школа набула статусу середньої. В школі навча­лося 85 учнів.
Учнями школи були не лише місцеві юнаки і дівчата, а й молодь з усіх навко­лишніх сіл від Літочок до Погребів. В 1937 році відбувся перший випуск учнів середньої школи. Щорічно, аж до 1941 рожу середню школу закінчувало по 50-55 осіб. Більшість випу­скників продовжували навчання у вищих навчальних закладах. У 1947 році газета "Стахановець" повідомляла, що із стін Літківської школи вийшли в самостійне життя 77 учителів, 38 інженерів, 45 лікарів, фельдшерів, зоотехніків, 5 агрономів, 2 члени спілки шісьмєшшків, 12 офіцерів Радянської Армії, 1 Герой Радянського Союзу. У 1937 році Літки було включено до складу Київської приміської зони. До школи при­було багато молодих вчителів. Серед них були Антонешсо Яків Данилович, Терещевхо Прокіп Андрійович, Качура Яків Дем"янович, який став членом Спілки письменників України, працюючи в Літківській середній школі. В той час у школі працював Синиця Іван Омеляно­вич, який згодом став видатним педагогом, доктором психологічних наук.
З 1936 по 1941 рік окремо від середньої школи працювала ще й неповно-середня школа. За самовіддану і багаторічну працю вчителя цій' школи Рожка Микиту Дем"яновича було нагороджено орденом Леніна. Протягом 1935-1939 років у Літківській середній школі працював учителем Михайло Панасович Стельмах - відомий поет і прозаїк, академік, герой Праці, лауреат багатьох пре­мій, депутат Верховної Ради. Свої вірші Михайло Стельмах друкував у Броварській районній газеті "Стахановець". У цей час талановитий поет був прийнятий до Спілки письменників України. Але раптово у 1939 році М. Стельмах іде в армію - якраз у середині навчального року. Цікаво знати: а чому? То були тяжкі часи для всієї України. І для наших Літок теж. Тільки у 1937 ропі помі­нялося три директори школи.
Де вони поділися - ніхто не знає. Тоді ж, доведений до відчаю, кінчає життя самогубством учитель музики нашої школи. В 1939 році був- заарештований І.О.Синиця - завуч школи, близький друг Стельмаха. Сталінські опричники переслідували (як націоналіста) і Михайла Панасовича. Адже захоплення народною творчістю тоді сприй­малося немов небачене злочинство, бо шені ті були записані "з уст нікчемних людей, поза­партійних жебраків, чиї інтереси не виражають настрою комуністичного суспільства". Доре­чно відзначити, що Михайло Панасович ніколи не був членом Комуністичної партії. Можли­во тому керівні органи партії не дозволяли Стельмаху (ми не жебраки) використати свою Ленінську премію на будівництво Літківської школи, яка багато років тулилась у бідних сільських хатинах.
У передвоєнні роки Літківська школа прославилась на всю Київську округу і Україну. При школі діяв технічний гурток по виготовленню педальних автомобілів. На першотравневій демонстрації 1937 року в Києві святкову колону очолювали гуртківці школи на своїх пе­дальних автомобілях. 24 червня 1937 року на підсумковій нараді вчителів Київської округи було високо відзначено успіхи технічного гуртка. Кращий автомобіль гуртківців подарували наркому освіти УРСР. Перед учасниками свята виступав хор вчителів і учнів Літківської школи під керівництвом П. А.Терещенка. За участь у святі і досягнуті успіхи колектив вчите­лів і учнів школи було нагороджено набором духових інструментів. У 1941 році середня школа зробила свій четвертий випуск і всі юнаки разом зі старши­ми односельцями пішли на фронт. Близько тисячі наших односельців воювали на фронтах війни, серед них і вчителі Літківської школи - Антоненко Яків Данилович, Денисюк Павло Дем"янович, Хоменко Євдокія Омелянівна, Синільник Михайло Григорович, Кабан Пантелій Кирилович, Крошка Іван Лазарович, Рябічев Ілля Матвійович, Філь Володимир Васильович, Демиденко Павло Дмитрович, Хоменко Григорій Михайлович. Після визволення села у вересні 1943 року у приміщенні школи фушщіював військовий госпіталь. Після евакуації госпіталю школа відновила свою діяльність. До роботи поверну­лися вчителі-фронтовики Рожко М.Д., Марченка В.П., Погребняк МІ, Грабовський М.А.. Школа працювала у дві зміни. Директором школи було призначено Крошку Івана Лазаровича. Він з властивим йому запалом і ентузіазмом поринув у шильні справи. Відбудували зруйновані шкільні приміщення. Для освітлення школи збудували вітроелектростанцію. Ве­ликий внесок у відродження школи внесли вчителі Ковалевська М.С., Костенко О.І., Кліщевська Т.М., Крошко І.Л., Марченкоо В.Т., Прокопенко Н.П., Рожко М.Д., Синільник М.Г.. Терещенко П.А., Упир Н.Т. За визначний внесок у відродження школи і особливі заслуги у пе­дагогічній діяльності, вчителю математики, кавалеру ордена Леніна, уродженцю села Літки Рожку Микиті Дем'яновичу було присвоєно почесне звання "Заслужений учитель УРСР".
Хор учнів і вчителів Літківської середньої школи неодноразово виступав на республікансь­кому радіо. Учасниця шильного хору Костенко О.М, стала солісткою оперного театру імені Т.Г.Шевчеяка в Києві.
В 1963 році школу очолив Синільник М.Г. завдячуючи його невгамовній вдачі і напо­легливості, переборюючи різноманітні бюрократичні труднощі і перепони, вдалося розпоча­ти будівництво школи. В цей час розпочинається будівництво нової школи. Нова школа була відкрита до 50-ї річниці Жовтневої революції. Директором був при­значений Венцковський Володимир Олександрович, високопрофесійний, вимогливий керів­ник.
З 1976 року директором стала працювати Матвієнко Ганна Олександрівна. З цього часу було введено в школі курс художньої вишивки. Вироби учнів експонувалися на виставках, які організовувалися і в тодішньому Радянському Союзі і в Канаді. Для хлопців було введено "Тракторну справу33. Випускники, одержуючи посвідчення, влаштовувалися трактористами в місцевий радгосп "Літківський" як спеціалісти. Шкільна виробнича бригада обробляла 15 га землі. За зароблені гроші більше половини учнів мали можливість відвідувати театри, музеї, виставки, міста трудової і бойової слави країни. У 1989 році директором школи обрано Омельчука Миколу Олексійовича, випускника даної школи, учителя української мови та літератури. У навчальний процес активно впроваджуються нові педагогічні технології.
У центрі уваги колективу стоїть питання національно- культурного відродження, виховання націона­льної самосвідомості учнів, комп'ютеризація школи, розвиток автентичних мистецтв - ви­шивки, ткацтва, лозоплетіння. Втіленням цього святого почуття для сьогоднішніх учнів, надії школи, є колишні випус­кники, її гордість і окраса. Це Герой Радянського Союзу Костенко Г.І., Заслужений архітек­тор України Шевченко І.В., заслужений артист України Макаренко С.П., проректор КЕУ, доктор фізико-математичних наук Ільченко М.В., доктор технічних наук Музиченко О.Д., генерали Музиченко О.С., Костенко Г.Ф., Омельчук О.М., поетеса Воробей М.В., лікар-кардіолог Залевський В.П. Моця О. П., член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України, Крижанівський С.В. — український юрист та громадський діяч.
Заслужений юрист України, віце-президент Міжнародного фонду юристів України, заступник голови Союзу юристів України. та багато інших достойників у різних галузях народного госпо­дарства Україна.
2005 рік. Директором школи призначено Ільченка Бориса Петровича, випускника школи, учитель трудового навчання.
2007 рік. Директором школи призначено Самойленко-Гражадн Ганну Василівну, учитель географії.
Особливо тішить той факт, що зерна любові до дітей, кинуті у благодатну літківську землю великими педагогами Стельмахом М.П., Синицею І.О., Терещенком П.А., Рожком МД., Качурою Я.Д. дали прекрасний урожай.

Сьогодні на рідній педагогічній ниві працю­ють літківці, випускники цієї школи, Шафрай Г.М. , Ільченко П.П., Костенко М.П., Юрченко І.О., Кулініч О.В., Біленко Т.О., Карпенко А.В.

Педагогічний колектив школи налічує 24 вчителів. З них мають: кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" та педагогічне звання "вчитель-методист" – 4 вчителів; кваліфі­каційну категорію "спеціаліст вищої категорії" і педагогічне звання "старший вчитель" – 3 вчителі; кваліфікаційні категорії: "спеціаліст вищої категорії" - 2 учителів; "спеціаліст І ка­тегорії – 3 вчителі; "спеціаліст П категорії - 2 вчителі; "спеціаліст" – 5 вчителів.

Колишня учениця школи Шевченко Вален­тина є учасницею зимової Олімпіади 2002 року з лижних гонок, та різних міжнародних змагань та чемпіонатів з лижних гонок.
Кiлькiсть переглядiв: 1346

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.